Вокзальна
Холодногірсько-Заводська лінія
Станція, розташована неподалік із головним залізничним вокзалом Харкова у західній частині міста, введена в експлуатацію 23 серпня 1975 року і є частиною великого багатолюдного транспортного вузла.
Згідно з початковим проєктом «Вокзальна» мала стати кінцевою станцією. Утім через складні гідрогеологічні умови першу пускову ділянку вирішили продовжити на одну станцію на захід до «Холодної гори», тож «Вокзальна» стала другою станцією Харківського метрополітену.
Важливою археологічною пам’яткою, до якої можна дістатися від станції «Вокзальна», є Донецьке городище — літописне місто Донець.
Завантажити плакат:
ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ ДОНЕЦЬКОГО ГОРОДИЩА
-- Перші археологічні обстеження цієї пам’ятки у 1838 році здійснив Вадим Пасек, а наймасштабніші розкопки проводили Василь Городцов, Микола Макаренко, Олександр Федоровський, Борис Шрамко.
СКІФСЬКИЙ ТА РАННЬОСЛОВʼЯНСЬКИЙ ЧАСИ
-- Ця пам’ятка багатошарова. Давня частина городища виникла ще за скіфських часів, приблизно в V—IV столітті до нашої ери.
- У VIII—X столітті тут існувало ранньослов’янське городище роменської культури. Серед особливих знахідок того часу — срібна монета, намісника Табаристану Омара 780 року.
МІСТО ДОНЕЦЬ
часи Руси-України- Літописне місто Донець розташоване на правому березі річки Уди, в Новобаварському районі Харкова поблизу залізничної станції Карачівка (селище Покотилівка). Городище складається з неукріплених поселень, так званих посадів, а також з укріпленого дитинця. Місто обіймає два корінні миси, обмежені яругами та річкою Уди.
- Дитинець городища має довжину 70 метрів, а його ширина місцями сягає 38 метрів. Загальна площа центральної укріпленої частина міста становить 0,22 гектари. Міський посад простягнувся вздовж берега більш ніж на 1,5 кілометри. З одного боку до неукріплених поселень прилягає давньоруський могильник.
- Вперше місто Донець часів княжої Руси-України згадується в Іпатіївському літописі під 1185 роком у зв’язку з походом князя Ігоря на половців. Як місто Донець фігурує в документах до XVI століття.
АРХЕОЛОГІЧНІ ЗНАХІДКИ
часи Руси-України- Археологи виявили житла, чимало зернових ям, льохи, майстерні. Високого рівня сягнув розвиток ремесел, зокрема кістко різьблення та залізообробка. На городищі знайшли гончарний посуд із клеймами майстрів на денцях, численні вістря стріл, кістяні налуччя, залізні ключі й замки, ножі, інструменти, рибальські гачки, глиняні важелі, бронзові і скляні прикраси тощо. Серед іншого — бронзове імпортне дзеркало східної роботи.
- Літописний Донець має виключну історико-культурну й наукову цінність, і є попередником міста Харків.
Вокзальна
Літописне місто Донець розташоване на правому березі річки Уди, в Новобаварському районі Харкова поблизу залізничної станції Карачівка (селище Покотилівка). Городище складається з неукріплених поселень, так званих посадів (А, Б і В), а також з укріпленого дитинця. Місто обіймає два корінні миси, обмежені яругами та річкою Уди.
Вид на Донецьке городище з південного сходу. Фото Бориса Шрамко.
Дитинець городища має довжину 70 метрів, а його ширина місцями сягає 38 метрів. Загальна площа центральної укріпленої частина міста становить 0,22 гектари. Міський посад простягнувся вздовж берега більш ніж на 1,5 кілометри. З одного боку до неукріплених поселень прилягає могильник часів княжої Руси-України.
План Донецького городища: дитинець (Г), та частини посаду (А, Б, В)
Вперше Донець згадується в Іпатіївському літописі під 1185 роком у зв’язку з походом князя Ігора на половців. Як місто Донець фігурує в документах до XVI століття. У Книзі Великому кресленню 1627 року пункт відмічено вже як Донецьке городище.
У VIII–X століттях тут існувало ранньослов’янське городище роменської культури. Науковці виявили тут каркасно-стовпові житла (землянки) з вікнами, сходинками, двоскатним дахом та з глинобитними печами, різні господарські споруди, горно для обпалення глиняного посуду, переважно ліпленого тощо. Серед особливих знахідок того часу — срібна монета, намісника Табаристану Омара 780 року.
Срібна монета намісника Табаристану Омара 780 року
У X—XІІІ століттях за часів княжої Руси-України на правобережжі Уди вирувало життя міста Донець. Археологи виявили житла, чимало зернових ям, льохи, майстерні. У цей час високого рівня сягнув розвиток ремесел й зокрема залізообробка. На городищі знайшли гончарний посуд із клеймами майстрів на денцях, численні вістря стріл, кістяні налуччя, залізні ключі й замки, ножі, інструменти, рибальські гачки, глиняні важелі, бронзові і скляні прикраси тощо. Серед іншого — бронзове імпортне дзеркало східної роботи.
Вироби із заліза, бронзи, кістки та каменю, що знайдені на Донецькому городищі
Літописний Донець має виключну історико-культурну й наукову цінність, і є попередником міста Харків. Городище та поселення є пам’яткою національного значення й охороняється державою (охороний номер № 200001-Н).
Різночасові знахідки з Донецького городища зберігаються у фондах Музею археології Каразінського університету та фондах Харківського історичного музею.
