Університет

Місцевість, де нині розташована станція метро «Університет», до 1830-х років була пусткою поза межами міста. Цією землею, що тоді мала назву «Воздвиженські нивки», володіла київська Софійська митрополія і Воздвиженська церква. Ці ділянки із ріллею можна побачити на планах міста  ХVІІІ століття. 

Протягом 1837–1843 років на місці колишніх нивок за проєктом архітектора Вікентія Беретті (1781–1842) спорудили велетенський чотирьохповерховий корпус університету Святого Володимира  (заснований 1833 року) розміром 146 × 115 метрів, із внутрішнім двором. За кольорами нагородної стрічки ордену Святого Володимира корпус пофарбували у червоний і чорний (основи і капітелі колон) кольори. Сьогодні це Київський національний університет імені Тараса Шевченка — один із провідних закладів вищої освіти в Україні. 

Червоний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Фото другої половини 1970-х років. Оригінал тут.

За тильним фасадом університету по території яру 1839 року  заклали університетський ботанічний сад. Перепад висот на території Ботсаду місцями сягає до 40 метрів, що дало можливість спорудити тераси, сходи і звивисті доріжки. Дном яру тепер протікає Ботанічний (Паньківський) струмок, який має штучне походження і який далі підземним колектором впадає до річки Либідь.

Сьогодні Ботанічний сад носить ім’я академіка Олександра Фоміна, який був його директором у 1914–1935 роках. Сад виконує науково-дослідну і освітню функції, є парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва.  Ботанічний сад розділено на дві зони — східну, вільну для відвідування, і західну, де розташовані адміністративні і дослідницькі будівлі, оранжереї і розсадники. Цю частину можна відвідати у складі екскурсії. Потрапити до Ботсаду можна через кілька входів, один з яких знаходиться безпосередньо біля станції метро.

Фото надане Київським метрополітеном

В оранжерейному комплексі є кілька тисяч видів тропічних і субтропічних рослин. У центрі ботсаду є ділянка «Саду магнолій», де ростуть понад 70 видів, гібридів і сортів цієї рослини. Ця місцина є  найвідвідуванішою під час квітування дерев. 

Магнолії в оранжерейному комплексі Ботанічного саду імені академіка Фоміна. Оригінал тут

Станція метро «Університет» виходить на бульвар Тараса Шевченка (попередні назви Університетський, Бібіковський) — один із найдавніших у Києві. Бульвар проклали у ХІХ століття. разом із будівництвом університету і Ботсаду. Бульвар проходить від Бессарабської до Галицької площі (у 1952–2023 роках площа Перемоги). Майже від початку створення його прикрашає найдовша в Європі алея пірамідальних тополь, довжиною майже два кілометри. 

Бульвар Тараса Шевченка. Фото середини 1960-х років. Оригінал тут

Майже навпроти входу до станції метро, на протилежному боці бульвару розташована Ботанічна площа, на якій височить Володимирській кафедральний собор, зведений наприкінці ХІХ століття. у неовізантійському стилі. Будівництво та облаштування храму тривало понад 30 років. Створенням монументального живопису собору керував Адріян Прахов. Серед художників, які розписували стіни храму, були: Віктор Васнєцов, Михайло  Нєстєров, Микола Пимоненко, Михайло Врубель. Сьогодні у Володимирському соборі в Києві зберігаються православні святині, зокрема, мощі святої великомучениці Варвари. 

Центральна частина Володимирського собору. Фото С. Кульженка 1898 року 

Задня сторона вестибюлю станції «Університет» виходить вікнами на Ботанічний сад і завдяки великій кількості квітів у вестибюлі, нагадує оранжерею. Центральна підземна зала станції облицьована плитами мармуру світло-коричневого кольору. На них у деяких місцях  можна відшукати зрізи скам’янілих відбитків мушель доісторичних морських мешканців. У нішах пілонів розташовані бюсти видатних українців, серед яких Іван Франко, Тарас Шевченко, Олександр Богомолець,  Григорій Сковорода та інші. 

Квіти у вестибюлі станції метро «Університет». Оригінал тут

Станцію метро «Університет» на Броварсько-Святошинській лінії  відкрили у листопаді 1960 року. Вона була однією з перших п’яти станцій  Київського метрополітену.