Тракторний завод

Селище розташоване на краю першої надплавної тераси лівого берега річки Сіверський Донець навпроти східної околиці села Шпаківка Оскільської територіальної громади на Ізюмщині. Поляни-І відкрили й досліджували упродовж 1971–1975 років харківські археологи Віра Радзієвська і Борис Шрамко.

Вчені з’ясували, що поселення відноситься до типу відкритих селищ доби пізньої бронзи. На поверхні пам’ятки зафіксували залишки стародавніх зольників — курганоподібних споруд, насипи яких складаються із землі зі значною часткою попелу, містять фрагменти кераміки, уламки знарядь праці, кістки тварин та інші відходи господарства.

У заповненні землянок, у господарських ямах і в культурному шарі археологи виявили велику кількість ліпленого орнаментованого посуду різних типів, виробів з кістки та рогу, кременю та бронзи, характерних для археологічних культур, що входили до складу зрубної культурно-історичної спільноти України у XVIII–XIII/XII століття до нашої ери.

Місцеве населення жило із землеробства і скотарства. Про це свідчать знахідки відбитків зерен ячменю на горщиках та землеробських знарядь праці — серпа з жовтого пісковикового кварциту, товкача, розтирачів й ступи з сірого кварциту. У селищі розводили велику та малу рогату худобу, свиней, коней. Знахідки кісток диких тварин майже відсутні — тож полювання не було поширене у місцевих жителів. Значне місце в господарчій діяльності відігравала обробка кістки й рогу, що характерно для цього часу. Виявлено цікаві кістяні артефакти — проколки, зубчастий штамп із кінського ребра, скребок з ребра бика, пряслице з відрізка суглобової головки, трубка для доїння тварин, знаряддя для розминання шкір, що були виготовлені з нижніх щелеп великих свійських тварин. Оригінальною знахідкою є фрагмент чаші, зробленої з верхньої частини черепа людини. Рідкісними є дві кістяні вуздечні бляхи, що походять з культурного шару поселення. Одна з них — невелика кільцева пряжка з основним центральним і малим боковим отворами, належить до типу артефактів, відомих у передскіфський час переважно за знахідками у похованнях зрубної культури. Вірогідно, вони слугували спрощеним варіантом псаліїв — деталей вудил.

Інша бляха краплеподібної форми є єдиною подібною знахідкою на Лівобережжі Подніпров’я за доби пізньої бронзи. Це щитковий безшипний псалій, зроблений з лопаті рога лося за складною для того часу технологією. Псалій був довгий час у використанні і призначався для з’єднання повода вузди з м’якими вудилами. Датується західка у межах XIV–ХІІ століття до нашої ери.

На поселенні також зафіксовано сліди місцевого бронзоливарного й бронзообробного виробництва — невеликі злитки бронзи, шлаки і заготовка для ножа. Заготовку відрубали від полосової бронзи і проковували з одного боку для утворення руків’я. Подібний виріб кінця бронзової доби вперше виявлений на поселенні басейну Сіверського Донця.

Матеріали розкопок поселення Поляни-І зберігаються у фондах Музею археології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна і частково представлені в експозиції.