Теремки

Південно-західна околиця Києва,  на якій сьогодні розташовані житлові  масиви Теремки та однойменна станція метро, з давнини була місцем перетину багатьох шляхів. 

Найдавніші об’єкти, що були на цих теренах, сягають доби бронзи (ІІІ—ІІ тисячоліття до нашої ери). Це декілька курганів, досліджених 1874 року для ІІІ Археологічного з’їзду, що проходив тоді у Києві. Очолив розкопки знаний український історик та археолог, професор київського університету Володимир Антонович. Курганні поховання містили супровідні речі, які на думку давніх мешканців могли знадобитися померлому —  ліпні орнаментовані горщики, кам’яні сокири, вироби з бронзи, бурштинові намиста. 

Схема розташування курганів між Теремками і селом Гатне, розкопаних у 1874 році (публікація 1878 року).

У часи Київської Русі через цю місцевість проходив давній шлях з княжого Києва до міст Василів (сучасний Васильків) і Юр’їв (сучасна Біла Церква). Лаврентій Похилевич (1816—1893), український краєзнавець й знавець минувшини, вважав, що обабіч цього шляху розташовувався Теремець — пункт, згаданий в Лаврентіївському літописі під 1150 роком, який і дав назву цій  місцевості. Сучасні археологічні дослідження підтверджують наявність у цьому районі поселення ХІ—ХІІІ століття із залишками жител.  

Хутір Теремець на карті В. Хшановського (1859 рік)

Від ХVІ століття, коли цей шлях отримав назву «Білоцерківський гостинець», пообіч нього розташовувалися землі-маєтності київських монастирів. Найбільше землеволодіння було в користуванні Київської митрополії. Згідно плану 1873 року площа цього угіддя сягала 573 десятини (626 гектарів). Тут були ділянки під рільництво, сінокоси, городи, два сади з доріжками, два ліса, вигін для худоби, а також дерев’яний заміський палац із домовою церквою Святої Трійці. На плані маєтності позначено також численні господарські споруди та невеликий ставок. Біля шляху, що оточував східну частину володіння, був навіть «Зелений трактир» (згодом — «Червоний трактир», що продовжив існування і в радянський період), який митрополія здавала в оренду. Сучасна Одеська площа розташована орієнтовно в центрі колишньої території цього маєтку. 

У радянський період націоналізована маєтність Київської митрополії також використовувалася, переважно, під сільськогосподарські потреби. До адміністративних меж міста Києва ця територія увійшла лише після Другої світової війни.

Наприкінці 1950-х років тут завершили будівництво Виставки досягнень народного господарства (ВДНГ) УРСР і проклали нові дороги — Кільцеву і початок Одеської траси. Генплан Києва 1966 року передбачав масове житлове будівництво на цій території — так  з’явилися  житлові масиви Теремки І та Теремки ІІ. 

У 1967 році при в’їзді до Києва збудували ресторан «Вітряк». Його фасад прикрасило мозаїчне панно «Вітер», яке створили відомі українські художники Алла Горська, Віктор Зарецький і Борис Плаксій. На жаль, нині цей заклад загубився серед висотної забудови, яка знищила естетично-видову привабливість об’єкту. Саме мозаїчне панно збереглося, але потребує реставрації. 

Ресторан «Вітряк» біля Одеської площі в 1970-х роках. Оригінал тут

У цьому районі міста знаходиться Іподром. Льодовий стадіон, Крита спортивна арена. Частина з цих об’єктів зараз не функціонує.

Попри масову забудову, значну частину цієї території й досі займає лісовий масив. Зараз він входить до складу Національного природного парку «Голосіївський». Тут збереглося кілька дубів віком близько 400 років, що свідчить про безперервність існування лісу в цій місцині протягом багатьох століть.

Не дивлячись на природні принади цього району, транспортне сполучення з ним завжди було проблемним. Тому відкриття восени 2013 року станції метро «Теремки»  Оболонсько-Теремківській лінії,  стало справжнім святом для його мешканців.