Вулиця Богдана Хмельницького (станція Богдана Хмельницького)

Сучасна вулиця Богдана Хмельницького, яка дала назву однойменній станції, розташована у найдавнішій частині міста ― на півночі середмістя Львова. Згадки про неї зустрічаємо від ХІІІ століття. 

План центральної частини Львова із місцезнаходженням досліджуваної 2013 року ділянки

Поряд із цією вулицею розташовані перші культові споруди міста, історія яких сягає княжих часів. Серед будівель можна згадати костел Пресвятої Діви Марії Сніжної (тепер церква Матері Божої Неустанної Помочі), збудований німецькими колоністами, що оселилися тут завдяки сприянню Лева Даниловича, сина короля Данила. До вулиці також примикають пізньосередньовічні храми ― церкви святого Миколая та святої Парасковії П’ятниці. Тут таки розташована церква Івана Хрестителя із головною торговою площею княжих часів ― Старим Ринком.

Вигляд на траншею 2 та церкву Івана Хрестителя на площі Старий Ринок. Автор — С. Орловський

Після остаточного захоплення Галичини королем Казимиром ІІІ у 1349 році та надання місту магдебурзького права, адміністративний центр Львова перенесли на південь, а колишній давньоруський центр із головною вулицею ― Волинським шляхом, увійшов до Краківського (після 1772 року ― Жовківського) передмістя. Саму ж вулицю кількаразово перейменовували, часто-густо на догоду тодішній влади: у складі Австро-Угорської імперії ― Жовківська; за міжвоєнної Польщі ― на честь гетьмана Станіслава Жолкевського. Сучасна назва (Богдана Хмельницького) присвоєна цій міський артерії у грудні 1944 року. Ця присвята обрана не випадково, оскільки гетьман вів облогу Львова у жовтні 1648 року, а козацькі війська Максима Кривоноса базувались у Краківському передмісті в районі  сучасних вулиць Богдана Хмельницького та Волинської.

Краківське передмістя Львова ― одна з найкраще вивчених археологічно частин міста. Утім роботи на полотні самої дороги не проводились. Унікальний шанс для археологів випав 2013 року під час реконструкції вулиці Богдана Хмельницького. Дослідження здійснювала Львівська археологічна експедиція НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України на чолі з Назарієм Войтовичем.

Вигляд з півдня на вулицю Богдана Хмельницького у липні 2013 року. Автор фото — Н. Войтович.

Попри складність проведення робіт, що відбувались паралельно із заміною інженерних мереж та дорожнього полотна, археологи заклали декілька розвідкових шурфів та траншей. Ці роботи дали можливість отримати цінну інформацію з історії цієї старовинної вулиці Львова. Культурні нашарування тут в окремих місцях сягали відмітки більше 6 метрів. 

План-схема залягання археологічного матеріалу у шурфі 4. Автори — С. Орловський, І. Сахарук, Н. Войтович та М. Войтович

Найраніший культурний горизонт виявили у південній частині вулиці. Тут трапились окремі знахідки періоду раннього заліза ― тож береги річки Полтви були привабливими для заселення задовго до заснування княжого міста. Археологи зафіксували й нашарування княжої доби, які краще прослідковувалися у південній частині вулиці. Натомість, у закладеному шурфі навпроти входу у церкву Миколая, глибина культурного шару сягала всього 3,5 метри. й серед ранніх матеріалів був лише керамічний посуд XIV століття.

Фрагменти керамічного посуду княжої доби. Автор рисунку — С. Орловський

Доволі потужним виявився горизонт XIV століття, що вказує на подальше активне життя у цій місцині, не зважаючи на те, що вона опинилася за межами «міста в мурах». У одному із закладених шурфів (шурф 4) археологи знайшли чимало знахідок ремісничого характеру, а також артефакти із так званими «східними рисами», зокрема керамічний посуд і металеві вироби. Наявність таких матеріалів підтверджує твердження істориків, що певний час у Львові існувало два ринки: міський у «мурах» та передміський.

Найбільше знахідок виявили у пізньосередновічних горизонтах. Скільки перезволожені ґрунти XV–XVI століття сприяли збереженню органіки, окрім масового керамічного матеріалу тут зафіксували дерев’яні та шкіряні вироби ― взуття, сумку, ремінь та відходи виробництва. Колекція взуття вказує на моду тогочасних мешканців. Частина артефактів виконана у типово готичній манері ― із гострим носиком. А знахідка мистецькі декорованого й вишуканого взуття, яким міг похвалитися не кожен мешканець, вказує на високе соціальне становища  власниці.

Зразки шкіряного взуття XV–XVI століття. Світлини Р. Шишака (а–б) та М. Войтовича (в). Автор рисунку — С. Орловський (г)

На користь добре розвинутої інфраструктури Краківського передмістя вказує наявність дерев’яної дороги із масивних дубових брусів, що вела до Краківської брами. Цей шлях зафіксований у декількох місцях вулиці ― від її початку і аж до рівня церкви Миколая ― спорудили у другій половині XV століття. Дорога функціонувала протягом XVІ століття, що засвідчено нумізматичними знахідками ― тернаром Сигізмунда 1529 року та грошем Альбрехта Гогенцойлера 1541 року. Цю міську пізньосередновічну артерію неодноразово ремонтували. В одному місці вулиці виявлено аж три яруси/шари дороги, які накладались одна на одну. На полотні дороги зібрано цікаву колекцію металевих підков, частина яких мала клейма цехів. Клейма збережені і на інших металевих виробах, зокрема ножах.

Зразки клейм на металевих ножах та наперснику. Світлини Р. Шишика

Як і сьогодні, вздовж вулиці прокладали інженерні мережі, передовсім водогони, що доставляли воду у «місто в мурах». Перший водогін у Львові, керамічний, проклали ще 1407 року. Фрагмент цієї мережі в автентичному стані й виявили під час досліджень вулиці Богдана Хмельницького. Глиняні труби водогону зверху перекривалися дерев’яними дощечками, які захищали мережу від пошкоджень. Утім більшість виявлених водогонів були дерев’яними ― ці мережі відносяться до XVІІ–ХІХ століття. Імовірно, один з цих водогонів був перекритий під час облоги Львова Богданом Хмельницьким, про що дізнаємось від Самійла Кушевича: «…під час великого наступу на місто черні й козаків, перерізано воду з допомогою деяких людей грецької віри з Краківського передмістя, які перейшли до козаків і показали труби в полі».

Дерев’яні водогони. Світлина Н. Войтовича