Високий Замок (станція Площа Святого Теодора)

Від площі Святого Теодора можна дістатися до Високого замку у Львові.

Після руйнації Звенигорода у 1241 році за часів монгольської навали, саме Львів перебрав на себе функцію центрального міста зі значно кращим оборонним потенціалом на північному рубежі князівства.

План Львова 1829 року із позначенням локалізації Високого Замку

Достеменно невідомо, який вигляд мав перший замок у місті й коли його збудували. Відомо, що столицю сюди переніс Лев Данилович, який спорудив Високий замок зі своєю резиденцією на місці будівлі знищеної за наказом хана Телебуга 1259 року. Князівська дерев’яно-кам’яна будівля із вежею-донжоном простояла до 1340 року, допоки польський король Казимир не спалив замок, попередньо забравши звідти скарбницю та клейноди. Цікаво, що у подальшому саме йому довелося відбудовувати поруйновану споруду.

Високий Замок у кінці ХІІІ ― на початку XIV століття. Реконструкція Василя Петрика

За декілька столітню історію замок на Княжій горі зазнавав низку перепланувань та добудов. Виконував він і функцію в’язниці. Зокрема у 1410 році тут, після поразки під Грюнвальдом, перебували лицарі-хрестоносці. А через півтора століття у замку замкнули доньку князя Іллі Острозького Гальшку, яка не бажала повертатися до свого чоловіка князя Семаона Слуцького та змушена була чекати на волю короля.

Панорама Львова кінця XVI ― початку XVII століття. Абрагама Гоґенберґа із видом на Високий Замок

Після тривалої перерви повторне взяття Високого Замку відбулось під час облоги Львова козацько-татарськими військами на чолі з Максимом Кривоносом у 1648 році. З того часу цитадель поволі втрачала свою оборонну функцію. Остаточне занедбання відбулось у XVIII століття, а від ХІХ століття його стіни замку масово розбирали як будівельний матеріал для нових кам’яниць середмістя. До сьогодні від замку залишився невеликий фрагмент стіни, а саму територію Княжої гори протягом першої половини ХІХ століття засадили деревами.

На честь відзначення 300-ліття Люблінської унії 1869 року на Замковій горі розпочали будували символічний копець. Землю для спорудження взяли із верхівки гори, що призвело до руйнування культурних нашарувань. Під час земельних робіт археологічні дослідження не проводились. Поверхневі збори предметів археологічного характеру здійснювали Антоні Шнайдер, Олександр Чоловський, Францішек Смолка та інші. Антоні Шнайдер, який «відчував вандалізм свого покоління, переживав за кожну знахідку і щоденно багато годин проводив при цих роботах», виявив чимало артефактів, які опинилися у музеї Любомирських. Під час спорудження кіпця та розбирання стін замку натрапили на залишки попередньої дерев’яної зрубної забудови, імовірно княжих часів, яку, на жаль, так і не дослідили.

Олексій Ратич проводить екскурсію на дитинці княжого Львова. Світлина Юліана Дороша, 1957 рік. Архів відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України

Професійне археологічне вивчення теренів замку започаткували 1955 року. Роботи приурочили першій згадці про княжий Львів. Упродовж двох років львівський археолог Олексій Ратич здійснював розкопки на площі близько 200 м².

Дослідження Високого Замку відновили у 1975–1976 роках та продовжили у 1980-х. У цих роботах брали участь Олексій Ратич, Роман Багрій Іван Могитич та Ігор Свєшніков. Під час досліджень виявили кутову вежу із залишками укріплення, а також оборонний рів, які дослідники датують ХІІ–ХІІІ століття.

Після тривалої перерви невеликі роботи у 2005 році здійснив Володимир Шишак, який на периферії дитинця заклав декілька розвідкових траншей. Дослідник натрапив на незруйновану ділянку муру, вірогідно, вежі в’їзної брами.

Володимир Шишак та Остап Лазурко поруч із траншеєю, у якій виявлено залишки мурів на Замковій горі у 2005 році. Приватний архів Назара Войтовича

Напередодні пандемії COVID 19, у зв’язку із планами будівництва на Висовому Замку канатної дороги, на дитинці 2017 року Львівська археологічна експедиція НДЦ Рятівна археологічна служба ІА НАН України, яку очолили Остап Лазурко та Микола Шніцар, провела рятівні дослідження. За попередніми оцінками під час робіт відкрили фрагмент стіни, що пов’язаний уже із казимирівським замком, а в окремих місцях констатували наявність збереженого культурного шару, що дає надію на краще вивчення дитинця середньовічного міста.

Незважаючи на те, що площа князівського дитинця зазнала значних руйнувань під час спорудження горезвісного кіпця та упорядкування території під парк, звідси походить близько п’ятнадцяти тисяч археологічних предметів, значна частина з яких датується ХІІ–ХІІІ століття. Також тут виявлені матеріали енеолітичної культури лійчастого посуду та черепино-лагодівської групи ранньоскіфського часу, які свідчать про заселення панівних висот задовго до виникнення міста. Окремі крем’яні артефакти знайдені на Високому Замку ще на початку ХХ століття, про що відомо завдяки археологу Богдану Янушу.

Фрагменти глиняного посуду культури лійчастого посуду з Високого Замку (за Дмитрук, Гавінський, Яцишин, 2021)

Присутність керамічного матеріалу дає підстави вважати, що від Х століття тут існувало давньоруське поселення, що згодом перетворилось на міський осередок. Серед колекції керамічного посуду виділяються зразки, на яких нанесені клейма. Є серед них і зі знаками двозубців та тризубців Рюриковичів, що ще раз вказує на важливе місце Львова у княжий період нашої історії. А наявність значної кількості амфорної тари свідчить про розвинену торгівлю.

Нові дослідження Високого замку із залученням міждисциплінарних та неінвазійних методів дадуть змогу краще вивчити серце княжого міста, про яке нам ще так мало відомо, а повторне опрацювання раніше одержаних джерел уможливить краще зрозуміння маловідомих сторінок історії Високого Замку, зокрема у після князівські часи, на які не завжди звертали належну увагу дослідники.