Ратуша (станція Площа Ринок)

Посеред площі Ринок стоїть львівська ратуша ― безсумнівна візитівка сучасного Львова. Мер та міська рада і в наш час продовжує здійснювати з неї управління містом. Вежа ратуші з годинником, найвища серед подібних будівель в Україні, становить 65 метрів. Це чудовий оглядовий майданчик, до якого ведуть 408 сходинок. Утім мало хто знає, що сучасна ратуша не перша така будівля в історії міста.

Первісне функціональне призначення споруди ― розміщення місцевої влади, що здійснювала самоврядування. Тож будівництво першої ратуші безпосередньо пов’язано із наданням Львову магдебурзького права у 1356 році, практика якого характерна для міст Центральної Європи у часи Середньовіччя. Про зовнішній вигляд та особливості першої будівлі відомостей обмаль. Відомо, що сама споруда була кам’яною, а її вежа ― дерев’яною. Перша писемна згадка про львівську ратушу датована 1381 роком та пов’язана із пожежею, полум’я якої знищило дерев’яну вежу. Сама ж вежа була невід’ємним атрибутом міської архітектури Пізнього Середньовіччя. З неї міський сурмач пильнував, чи не спалахнула пожежа у місті, чи не підійшли вороги до стін, тощо. Після пожежі дерев’яну вежу львівської ратуші відновили, й у 1404 році встановили тут перший годинник в історії Львова.

Наступна перебудова відбулася протягом 1489–1491 років. Тоді постала квадратна кам’яна вежа та нове крило ратуші, що примикало до старої будівлі із заходу. Роботами керував міський будівничий Ганс Блехар (Штехер). Із плином часу будівля перестала задовільняти потреби місцевої влади. Тому у XVI столітті, 1561 року до старої будівлі прибудували ще одне крило,  вже зі східної сторони. У цих роботах брав участь італійський архітектор Ґабріель Квадро. Останнє оновлення споруди зініціював Мартин Кампіан у 1610-х роках. Тоді значно підняли саму вежу ратуші й створили восьмигранне завершення стін. Будівля XІV–XVI століття простояла до 1826 року, допоки через свій аварійний стан не завалилася її вежа.

Стара львівська ратуша до 1826 року. Акварель Єжи Глоговського.

Місто Львів, що з кінця XVIII століття увійшло до складу Австро-угорської імперії, не могло залишитись без ратуші. Тому вже у 1827 році розпочали будівництво нової споруди, проєкт якої затвердили у Відні. Запроєктували чотириповерхову, квадратну у плані будівлю у стилі віденського класицизму, архітектори Йозеф Маркль та Франц Трешер (хоча щодо авторства проєкту й досі точаться дискусії). А вже сучасний вигляд будівля отримала внаслідок подій зумовлених «Весною народів», коли купольне завершення вежі постраждало через пожежу.

Львівська ратуша, попри свою багату й тривалу історію, археологічно досліджена вкрай мало. Єдині невеликі роботи здійснила експедиція НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України під керівництвом Назарія Войтовича у 2011 році. У внутрішньому дворику ратуші, у його південній частині, заклали невеликий розкоп розмірами 3×4 метри, що примикав до фасаду будівлі.

Внутрішній дворик ратуші станом на 2011 рік. Світлина Н. Войтовича

Під час робіт виявили залишки трьох мурів від споруди XIV–XVI століття, яку повністю не розібрали, а залишили на рівні фундаментів різного ступеня збереження. 

Фундаменти ратуші XIV–XVI століття. Світлина Н. Войтовича

Два з цих трьох мурів перерізали господарську яму із багатим археологічним матеріалом. Тут знайшли чимало керамічних виробів (посуд і горщикоподібні кахлі) та металеві предмети кінця XIV ― першої половини XVI століття. Тож, вірогідно, що виявлені фундаменти спорудили під час чергового розширення готичної ратуші, у 1489–1491 роках.

Господарська яма. Світлина Н. Войтовича

Також вдалось дослідити фундамент сучасної ратуші, підошва якої виявлена на глибині більше чотирьох метрів від денної поверхні. Особливість її виконання полягала в тому, що його нижня частина збудована закритим способом, у траншею, а вже вищі верстви ― відкритим, на що вказує охайність їх виконання.

Розгортка фундаменту сучасної ратуші. Автор І. Сахарук

У невеличкому за розмірами розкопі в культурних нашаруваннях виявили значну кількість матеріалу: кераміки, скла та металу, який датується від кінця XIV до ХІХ століття ― часом існування львівських ратуш. Зокрема, зафіксували монети. Найраніша ― денарій галицько-руський 1353–1360 років карбування, синхронна правлінню польського короля Казимира ІІІ (Великого), що приєднав галицькі землі до своєї корони. Цікаво, що ці монети карбувались на місцевому, Львівському монетному дворі та засвідчують певну автономію українських земель у польській державі.

Фрагменти керамічного посуду та виробів зі скла із культурного шару. Автор ― С. Орловський

До сьогодні спостерігається тяглість давніх звичаїв та символів, що ототожнює ратуша як частина давньої самоврядної традиції. Зокрема, у ратуші відновлено посаду сурмача. Він сповіщає мешканцям і гостям міста час та  своєю музикою в останню путь полеглих героїв у війні з росією.

Біля Львівської ратуші встановлено стенди з фотографіями та інформацією про загиблих героїв України, які загинули під час російсько-української війни. Ці стенди ― це один зі способів вшанування їхньої пам’яті та підтримки родичів, що зазнали втрат.