Вулиця Краківська (станція Проспект Свободи)

Неподалік від Проспекту Свободи проходить вулиця Краківська, яка була однією із основних транспортних магістралей «міста серед мурів» у Львові. Вулиця розташована на півночі середмістя.

Перша згадка про вулицю, яка тоді звалась Татарською, фіксується 1382 року. Паралельно фігурують ще дві назви: Сарацинська і Поганська, що вказує на можливість проживання тут різних громад мусульманського віросповідання. Місцеві татариоселися у місті за сприяння руських князів, займались ремісництвом і торгівлею.  Вони  проживали тут до 1403 року, коли за наказом князя Вітовта їх виселили за межі середмістя. Сучасна назва вулиці вперше згадується у міських документах під 1441 роком і пов’язана з тим, що тут, через Краківську браму, розпочинався шлях до Кракова.

Станом на початок ХХ століття на вулиці існувало двадцять шість кам’яниць. Та вже у 1930-х роках частину з них (номери 8–12), через аварійний стан, демонтували. Ще одну кам’яницю (номер 6) розібрали після Другої світової війни. Тож у середмісті вивільнився простір, на якому тривалий час був дитячий майданчик. А згодом цю ділянку місто віддало під будівництво елітного готелю, що спонукало до проведення рятівних археологічних досліджень. 

Залишки кам’яної забудови на вулиці Краківській, 6–12. Світлина Марії Войтович

Кам’яниці, які тут існували, датуються часом будівництва у Львові виключно мурованих кам’яних споруд, бо  після грандіозної пожежі 1527 року, заборонили будувати дерев’яне житло, аби зменшити ризики руйнувань вогнем у майбутньому. Посталі тут кам’яниці мають багату історію. Зокрема, у кам’яниці під номером 6 свого часу проживав Іван Федорович, один із перших східнослов’янських друкарів. 

Портрет Івана Федоровича роботи І. С. Томашевича. Фонди Львівського історичного музею

Саме у Львові він видав 1574 року перший український «Буквар» із граматикою та перевидав «Апостол». У цьому ж будинку проживав відомий львівський історик Денис Зубрицький.

Археологічні дослідження на місці кам’яниць 6–12 у різні роки здійснювала Львівська археологічна експедиція Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України (2007 року ― на чолі з Володимиром Шишаком; у 2010–2011 роках ― Назарієм Войтовичем; 2015 року ― Остапом Лазурком).

Дослідження східної частини ділянки у 2015 році. Світлина Остапа Лазурка

Кількарічні дослідження дали важливі джерела до історії Львова. Передовсім археологи дослідили збережений культурний шар та об’єкти княжої доби від ХІ століття. Окрім масового керамічного матеріалу тут виявили фрагменти скляних браслетів, вироби з каменю та металу.

Окрім давньоруських артефактів, тут зафіксували окремі знахідки періоду раннього заліза, а також лука-райковецької культури, керамічний посуд якої орнаментований заглибленими хвильками. Тож, вірогідно, перенесення міста на південь та взяття його в мури відбулося не на безлюдній пустці, як на це вказували польські історики. Отримані археологічні джерела свідчать на користь того, що частина середмістя була заселена задовго до підтвердження магдебурзького права Львову 1356 року.

Дослідники змогли виділити й залишки забудови до великої пожежі 1527 року. Зокрема, зафіксували житлову будівлю каркасно-стовпової конструкції XV століття, зруйновану внаслідок однієї з пожеж, що охоплювали дерев’яний Львів. У «ямі-коморі» виявили фрагменти оригінальних за виконанням керамічних посудин XІV―XV століття, які своєю формою нагадують сучасні кухолі для пива та вказують на те, що львів’яни любили цей напій задовго до 1715 року.

Керамічний посуд XІV–XV століття. Автор Ігор Принада

Добре збереглися підвальні приміщення давніх кам’яниць, особливо під номером 12, які дозволяють простежити внутрішній інтер’єр будівлі. Тут не тільки збережено стіни XVІ століття, але в окремих місцях простежено, що вони споруджені на кам’яних залишках фундаментів готичної забудови. Цікаво, що у деяких випадках будівельний матеріал використовувався повторно. Наприклад, одну із декорованих кам’яних брил використали під час спорудження фундаменту.

Сходи у підвальному приміщені кам’яниці 12. Автор ― С. Орловський

Частину знахідок пов’язують із подіями мілітарного характеру. Cеред нумізматичної колекції виділяється  монета, яка є фальшем під онлик другого правління султана Мустафи І (1622–1623). Онлики цього зразка перебували в обігу до монетної реформи 1691 року. Ця незвична знахідка могла потрапити до Львова під час війни Речі Посполитої з Османською імперією (1672–1676). Відомо, що в цей час об’єднані війська волохів, семигородців, кримських татарів Селіма Гірея і українських козаків Петра Дорошенка у 1672 році здійснили облогу Львова. А під час переговорів, що тривали доволі довго, за межами міста, поблизу Краківської брами, навіть існував  стихійний базар між двома ворогуючими сторонами.

Фальш монети онлик другого правління султана Мустафи І (1622–1623 роки). Світлина Р. Шишака

Лихоліття Першої світової війни, спричинили утворення скарбів. Під час досліджень 2010 року археологи виявили такий  срібний скарб, що складався із двох брошок та двох наручних швейцарських годинників кінця ХІХ – початку ХХ століття. На годинниках нанесено іменне гравірування «Joseph Bluml, а Germanne» та «Frantze Michael Schletterer, Reitte». Інший скарб був загорнутий у рукав сорочки та складався зі 103 монет, викарбованих в Австро-Угорській імперії за часів правління Франца Йосифа І (1848–1916) після грошової реформи 1892 року. До скарбу входили крони, гелери та фелери емісії 1892―1912 років. Разом із монетами виявили два ґудзика, на зовнішній поверхні яких викарбовано герб Львова. Вони наштовхують на думку, що власник скарбу мав стосунок до місцевих чиновників.

Сьогодні на місці давньої забудови височіє будівля, яка близька за своїм зовнішнім виглядом до кам’яниць 6–12. Однак, на жаль, під час її спорудження не передбачили збереження для подальшої музеєфікації й експонування підвальних приміщень давньої  кам’яниці.