Вулиця Підмурна (станція Площа Святого Теодора)

Вулиця Підмурна розташована у найстарішій частині Львова, у межах колишнього давньоруського пригороду, на правому березі річки Полтви. Після постання «міста в мурах» вулиця увійшла до Замкової дільниці ― складової Жовківського передмістя. Від другої половини XIV століття на вулиці постав єврейський квартал ― передміське ґетто, що нетипово для європейських міст, де був один юдейський осередок. Лише у Львові та  Кракові співіснували дві єврейські громади ― міська і передміська. Саму ж вулицю Підмурну впродовж століть кількаразово перейменовували. До 1871 року вона звалась вулицею Святого Теодора. Водночас, побутувала і довша назва ― вулиця з пляцу Краківського на пляц Святого Теодора. Після 1871 року її звали вулицею Смоча. Такий незвичний топонім добре пояснює краєзнавець Францішек Баранський (Franciszek Barański): «Свою назву вулиця Смоча отримала жартівливо. Вона мала означати: все, що потрапить до рук тутешніх гендлярів (перекупників), гине, як у пащі смока-дракона». Сучасну назву вулиця отримала 1950 року.

План сучасного Львова з місцезнаходженням досліджуваної ділянки на Підмурній

У 2012–2013 роках експедиція НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України, під керівництвом Назара Войтовича, проводила рятівні дослідження на ділянці вулиці, де колись височіли кам’яниці, що примикали із заходу до будинку 15, по вулиці Богдана Хмельницького, навпроти будинку 5 по Підмурній. На цій ділянці, яка за свідченнями історичних карт міста XVII–XIX століть жваво забудовувалась, планували збудувати нову споруду. Тож це спричинило проведення археологічних досліджень у найдавнішій частині міста.

На місці, відведеному під забудову, археологи заклали дві траншеї у протилежних частинах ділянки. Їм вдалося зафіксувати, що усі культурні нашарування, які утворились за майже тисячолітню історію міста, збережені до рівня XVIII–XIX cтоліття, за винятком місць де забивались метало-бетонні сваї.

Західна стінка траншеї 2. Світлина Назара Войтовича

Потужність зафіксованих культурних нашарувань сягала 6 метрів. Найранішими виявились артефакти періоду раннього заліза, які у контексті інших знахідок (вулиця Б. Хмельницького, вулиця Краківська, вулиця Лесі Українки тощо) вказують на те, що правий берег р. Полтви заселили задовго до постання міста. Під час досліджень віднайшли і фрагменти посуду черняхівської культури. Чимало знахідок та археологічних об’єктів на Підмурній підтверджують факти писемної історії Львова, яка розпочинається із княжої доби.

Фрагменти глиняного посуду періоду раннього заліза (3–5) та княжої доби (1–2, 6–7). Автор Сергій Орловський

На рівні материка дослідники виявили декілька заглиблених ям господарського призначення XІV–XVІ століття. У заповненні однієї з них лежали дві керамічні труби та керамічний посуд XV століття.

Господарські ями XIV–XVI століття у траншеї 1. Світлина Марії Войтович

Найпотужніші культурні нашарування, зафіксовані під час археологічних досліджень на Підмурній,  датуються пізнім середньовіччям. У цих відкладах виявили залишки споруди каркасно-стовпової конструкції, яка дає уявлення про особливості тогочасного дерев’яного будівництва у Львові та околицях.

Дерев’яні конструкції у траншеї 2. Світлина Марії Войтович

До того ж тут зафіксували низку знарядь, пов’язаних із обробкою дерева. А поруч із цією будівлею, у культурному шарі, знайшли частину металевого антропоморфного свічника, загорнутого у дороге чоловіче вбрання. Такі свічники побутували на території Німеччини та Нідерландів у XV–XVІ століття та свідчать про віддалені торговельні зв’язки у тогочасній Європі. Сама ж знахідка могла належати людині із високим соціальним становищем та не меншими прибутками.

Металевий свічник XV–XVI століття із культурного шару. Світлина Романа Шишака

Про  зв’язки із іншими частинами Європи свідчить знахідка кахлі із геральдичним зображенням богемського (чеського) лева у короні. Не менш цікавими є й інші  зразки кахель, серед них ― декоровані антропоморфними зображеннями.

Зразки пізньосередньовічних кахель. Автор ― Сергій Орловський

Археологи зафіксували й інші дерев’яні будівлі, зокрема і житлового призначення. Частково відкрили споруду, зруйновану пожежею у другій половині XVII століття. Добре збережена нижня частина будівлі засвідчує, що каркасно-стовпові конструкції тривалий час не втрачали своєї популярности. Будинки опалювались пічками, основа яких складалася з викладеної овалом цегли. Через те, що дім передмістянина загинув у пожежі, тут виявили чимало знахідок ― знаряддя праці, елементи кінської збруї, скляний, металевий і керамічний посуд тощо. Серед посуду переважають збережені у доброму стані миски, які демонструють основні елементи декору тогочасних емальованих виробів. 

Керамічні миски із дерев’яного будинку XVІI століття. Автор ― Сергій Орловський

Трапився археологам і нумізматичний матеріал, зокрема ризький шеляг швецької королеви Христини І з династії Ваза (1626–1689). Імовірно, що дім передмістянина міг згоріти внаслідок одного із єврейських погромів, що неодноразово відбувались у передмісті та  у місті аж до першої половини ХХ століття включно. 

Сьогодні, серед вулиці височіє нова будівля, яка жодним чином не вписується в історичний ландшафт міста та є прикладом одного з невдало втілених архітектурних проєктів в історичному центрі Львова, включеному до всесвітньої спадщину ЮНЕСКО. Позитивом у цій ситуації є те, що ця ділянка й до тепер має чималі перспективи для майбутніх археологічних досліджень.