«Золотий Лев» (станція Площа Святого Теодора)

Саме ця місцевість ― поблизу сучасної площі Різні та вулиці Старої, позаду Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької ― дала чи не найбільшу кількість археологічних матеріалів у Львові. Ці роботи, відомі як дослідження на «Золотому Леві», улітку 1992 року здійснила археологічна експедиція Рятівної археологічної служби Інституту суспільних наук  Академії наук України (тепер ― Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України). Археологічні дослідження, які очолив Володимир Петегирич, стали першим    масштабним вивченням території центральної частини Львова за часів незалежної України. Рятівні роботи профінансувало українсько-австрійське підприємство «Галінвест», яке планувало побудувати у місті готель під назвою «Золотий Лев».

Локалізація ділянки Золотий Лев відносно центральної частини Львова (із доповненнями Марії Войтович).  Джерело тут

Археологічні дослідження на місці старої торговиці міста виявились напрочуд цікавими і результативними. На площі близько 1000 м² дослідники зафіксували культурні нашарування потужністю до 7,5 метрів та залишки забудови від V до XVIII століття включно. Стало відомо, що залюднення центральної частини міста та безперервний розвиток розпочався із існування поселення черняхівської культури. На місці досліджень виявили не тільки масовий кружальний керамічний посуд, зокрема  піфоси ― посудини для зберігання зернових культур та рідин, але й наземну житлову споруду розмірами 3,5 × 3,8 метрів.

Загальний вигляд на ділянку під час археологічних досліджень 1992 року. Приватний архів Володимира Петегирича

На незначній відстані від черняхівського, археологи дослідили ще одне житло, проте уже слов’янської, празької культури V―VII століття нашої ери  ― прямокутне житло  розмірами 3,4 × 3,7 метрів із піччю, виконаною з колотого каменя, яка містилася у північно-західному куті будівлі. Вздовж котловану житла, заглибленого у материк на півметра, простежили відбитки дошок каркасно-стовпової конструкції споруди. Всередині будинку, знищеного пожежею, виявили три ліпні добре збережені посудини.

Ранньослов’янське житло на «Золотому Леві» (за Петегирич, 2007)

Під час розкопок археологи зафіксували на цих теренах також артефакти й об’єкти Лука-Райковецької культури (VIII–ІХ століття нашої ери). Заболочені умови нижніх культурних горизонтів сприяли доброму збереженню дерев’яної забудови, частина якої датується княжою добою. Зокрема тут виявили залишки двоярусних дерев’яних будівель, мостової та вистелені деревом двори. На ремісничий характер тогочасного міста вказують знахідки двох бронзоливарних майстерень, а також знахідки кам’яних ливарних форм і прикраси з кольорових металів. Серед матеріалів княжої доби ― вироби з кераміки, шкіри, металу та скла. Унікальною знахідкою є сопілка того періоду. Всі ці знахідки підтверджують, що територія  входила до княжого пригороду.

Залишки дерев’яної дороги княжої доби (за Івановський, 1993)

Найповніше  представлені культурні нашарування XV–XVI століття. Добре збережені дерев’яні житлові споруди, господарські та виробничі об’єкти, залишки вулиць, провулків і огорож дають можливість відтворити планувальну структуру передмістя. А в середині одного знищеного пожежею будинку, у кутку, виявлено лежак, вкритий рядном ― цупким покривалом домотканого полотна. Наявність значної кількості криниць, водозбірників, разом зі шкіряними відходами виробництва, вказує на обробку шкіри у цій частині сучасного Львова. Пізнім середньовіччям датується скарб монет із близько трьохсот денаріїв 1492–1501 років Яна Ольбрахта. Цей скарб цінний для дослідників нумізматичної справи й тим, що є прикладом фальшування грошей за Середньовіччя. Адже денарії Яна Ольбрахта карбували зі срібла, а львівська знахідка виготовлена з міді. Археологи виявили скарб у глеку всередині криниці, тож, вірогідно, власники монет боялись покарання за зберігання, а можливо і виготовлення імітацій. Адже покарання золотарів-фальшивомонетників у ті часи були вкрай суворими ― спалення на вогнищі та конфіскація майна. Каралися і розповсюдники фальсифікату ― їм відрубували руку.

Рештки дерев’яних споруд XIV–XVI століття (за Івановський, 1993)

Після перенесення міста на південь та взяття його в мури, площа опинилася за його межами та належала до Краківського передмістя. Вигідне розташування ділянки у місці стику Краківського та Волинського шляхів спонукало до виникнення тут передміського ринку. Сама ж площа отримала назву Краківська. 

Вир життя на площі та її дух цікаво описує архітектор і уродженець Львова поляк Вітольд Шольґіня: 

«На загал, то була торговельна частина міста, яку, однак, можна сміливо описати тим одним словом, що і дотепер застосовують, говорячи про подібні торговиська: «базар». Щоденно тут пінилася торговиця на кшталт арабських суків, східних базарів чи західноевропейських блошиних ринків. Специфічного колориту і звичаєвого характеру йому надавали, передусім, натовпи жидів, котрі власне тут, на старому Краківському передмісті, мали своє приміське ґетто, що згодом перетворилося у звичайну міську дільницю з неповторним жидівським характером»

Міський ринок на площі Краківській. Львів, близько 1890 року (за Котлобулатова, 2006)

Ця частина міста отримала мальовничу назву «Кракідали». Від другої половини ХІХ століття, завдяки ініціативі австрійської влади, ринок на площі значно змінився і був доведений до зразкового, а віденська фірма «Енд та Горн» спорудила металевий павільйон, обладнаний вентиляційною системою.

«Кракідали» у роки Першої світової війни. Світлина 1914–1916 років. Джерело тут

Розпочате на початку 1990-х років будівництво готелю «Золотий Лев» призупинили 1997 року. Незавершені споруди й територію довкола пристосували під ринок  «Добробут», який, хоч і мав бути тимчасовим, тривалий час продовжував торгівельну історію площі.

Сучасний вигляд на площу Князя Ярослава Осмомисла. Світлина Марії Войтович

Археологічні дослідження на «Золотому Леві» вперше в історії Львова засвідчили безперервний розвиток цієї частини сучасного міста від раннього середньовіччя і аж до ХІХ століття включно. А цінні артефакти міського минулого тепер зберігаються у Музеї відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.

Сьогодні площа Князя Ярослава Осмомисла потребує реконструкції та переосмислення ідеї її подальшого використання із врахуванням історичного шарму Кракідалів та сучасних потреб мешканців і гостей міста.