Палац Україна

Уздовж річки Либідь у часи князівської Руси-України проходив шлях від давнього Києва до переправи через Либідь (у районі сучасної Деміївки) і далі на літописний Василів (Васильків). І хоча  археологічно ця територія не досліджена, наявність давніх поселень в цій місцевості цілком ймовірна. У XVI—XVII століттях схили долини річки були вкриті лісом і належали Хрестовоздвиженській церкві  і Печерському монастирю.

Лівобережні схили річки Либідь перерізали яри і балки зі струмками, найбільшим серед яких був струмок Ямка, який впадав до Либіді в районі перетину сучасних Володимиро-Либідської і Ямської вулиць. Зараз Ямка протікає  у колекторі.

У 1830—1840-х роках, через спорудження Нової Печерської фортеці, виникла необхідність часткового переселення  мешканців Печерська. Уздовж давнього шляху розпланували пʼять паралельних  вулиць і десяток перпендикулярних. Ця частина міста, що простягається від сучасної площі Українських Героїв до площі Либідська, включно з прилеглими вулицями, отримала назву Нової Забудови. 

Однак переміщували не лише людей, але й споруди та інституції. У 1834 році на Новостроєнській площі постала дерев’яна церква Святого Володимира, яку перенесли сюди з території Печерської фортеці. За місцем розташування церкву почали називати Володимиро-Либідською. Пізніше тут розпочали будівництво кам’яного храму. Обидві церкви знищено за вказівкою більшовицької влади у 1930-х роках.

У 1888 році місто дозволило влаштувати на Новостроєнській площі  Володимирський ринок. Він проіснував до початку 1960-х років. У 1965—1968 роках на квартал нижче спорудили новий критий Володимирський ринок, який функціонує досі.

Новий Володимирський ринок на вулиці Антоновича. Фото кінця 1960-х років. Оригінал тут

У найвищій частині площі протягом 1903–1904 років за проєктом Іполита Ніколаєва, сина знаного київського архітектора Володимира Ніколаєва, спорудили будівлю Міського початкового училища імені Миколи Гоголя (сучасна вулиця Предславинська, 30-а). Тут проходили курс однорічного навчання грамоті діти із малозабезпечених родин. Будівля збереглася до нашого часу і нині в ній теж навчальний заклад — школа-гімназія № 56.

Будівля Міського початкового училища імені Миколи Гоголя (ріг вулиць Предславинської і Євгена Коновальця). Позаду частина Палацу «Україна». Фото 2025 року

Серед інших архітектурних пам’яток Нової Забудови кінця ХІХ — початку ХХ століття — безкоштовна лікарня Бабушкіних, збудована в еклектичному стилі протягом 1911—1912 років архітектором Мартіном Клугом (сучасна вулиця Єжи Ґедройця,  7). Тривалий час будівля продовжувала використовуватися як медичний заклад, зараз у ній один із офісів Укрзалізниці.

Колишня лікарня Бабушкіних на вулиці Єжи Ґедройця. Оригінал тут

Чимало будинків кінця ХІХ — початку ХХ століття по вулиці Великій Васильківській та прилеглих до неї, зруйновано під час Другої світової війни. Більшість нових багатоповерхових житлових споруд у районі Володимирської площі звели протягом 1950–1960-х років 

У 1965 році на місці старого Володимирського ринку розпочали будівництво Палацу «Україна». Праве крило будівлі розташоване на території, де колись були вищезгадані знищені храми. Будували його потай від москви, під виглядом кінотеатру. Коли голова держплану срср подивився повну документацію проєкту то заявив: «На цьому тлі наш Кремлівський палац зʼїздів виглядає як стара стайня. Хто відповість за це неподобство?». Але будівництво таки було завершене, хоча загальна кількість глядацьких місць була дещо зменшена. Для оздоблення будівлі використали білий і рожевий мармур, граніт, вапняк, дерево різних порід. На оформлення інтерʼєрів (дизайн української архітекторки і дизайнерки Ірми Каракіс, пішли найкращі українські граніти, блакитні з прожилками туфи Закарпаття тощо.  Люстри  виготовили з литого скла із фактурою та кольором «талого льоду». Будівлю оздобили  вітражами, панно, створили два зимових сади, альпійську гірку і фонтан. У  1998 році здійснили капітальний ремонт Палацу.

Монтаж тримальних конструкцій балкона на будівництві Палацу культури «Україна», липень 1967 року. З фондів ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного. Фото тут

31 грудня 2022 року під час російської повітряної атаки на Київ одна з ракет влучила у готель, розташований поруч із Палацом «Україна». Окрім готелю, постраждали розташовані поблизу споруди і сам палац.

Неподалік від станції метро «Палац Україна» розташований римо-католицький костел Святого Миколая, побудований у 1899—1909 роках у неоготичному стилі архітектором Владиславом Городецьким. Наразі  будівля використовується спільно Національним будинком органної та камерної музики України та парафією Святого Миколая Римсько-католицької церкви в Україні. На жаль, будівля зазнала пошкоджень від пожежі у вересні 2021 року та  від уламків збитих ракет під час комбінованого удару по Києву, завданого російським агресором 20 грудня 2024 року. 

За квартал від Палацу «Україна» розташований парк імені Марії Заньковецької — провідної акторки українського театру кінця ХІХ — початку ХХ століття, із її будинком-музеєм. У цьому парку 2008 року встановили пам’ятник Георгію Гонгадзе та журналістам, які загинули за свободу слова.  Саме у цьому районі міста  мешкав Іван Каманін (1850—1921) — історик, архівіст, палеограф, який опублікував багато документів з історії козацтва і київського самоврядування. Одна із книжок дослідника присвячена минулому київських Звіринецьких печер. 

Станцію метро «Червоноармійська» Оболонсько-Теремківської лінії відкрили 30 грудня 1984 року. У лютому 1993 року  вона отримала сучасну назву «Палац Україна».