Майдан Незалежності

Майдан Незалежності — центральна площа Києва і України. Вона виникла лише у 1830-х роках, коли ця частина міста почала забудовуватись і з’явилася вулиця Хрещатик. За свою 200-літню історію площа мала шість назв: Хрещатицька, Думська, Радянська, Калініна, Жовтневої революції. Від 1991 року, часу відновлення Незалежності України, має сучасну назву.

За часів княжої Руси-України в районі площі стояли дерев’яні Лядські ворота, до яких з обох сторін підходили потужні земляні вали з дерев’яними стінами на них. Під час реконструкції Майдана у 2001 році археологи виявили рештки цього валу із дерев’яними конструкціями всередині нього, а також зафіксували проїзд воріт шириною 4 метри. Поруч науковці дослідили рештки  кількох міських садиб та дерев’яних парканів, що відділяли садиби одна від одної, та вулицю давнього міста. Напрямок цієї вулиці збігається із сучасною вул. Софійською. Серед знахідок було чимало ужиткових речей: гончарний і скляний посуд, знаряддя праці, ножі, ключі, замки, ножиці, різноманітні вироби з міді і бронзи, кістки, каменю, прикраси, уламки бурштину тощо. Артефакти  підтверджують, що тут розміщувалась нижня частина міста, розбудованого Ярославом Мудрим у ХІ столітті, яка проіснувала до ординської навали 1240 року, коли, радше за все, була знищена пожежею (сліди пожежі археологічно зафіксовані). Саме у цій частині, біля Лядських воріт, ворог спромігся зруйнувати міську стіну «стінобитними» механізмами та увірватися до міста.

У другій половині ХVІІ століття московська влада побудувала Старокиївську фортецю, і на місці Лядських воріт поставили дерев’яні Печерські ворота, які в середині ХVІІІ століття замінили на цегляні. Залишки цих воріт археологи виявили під час реконструкції площі 1981 року. Частину залишків музеєфікували. Наразі над старими фундаментами брами стоїть арка, яка символізує Печерські ворота. Старі фундаменти можна побачити у гастрономічно-мистецькому просторі «Остання барикада», де окрім іншого, є невеликий музей. 

Дерев’яні Печерські ворота Старокиївської фортеці на плані Києва 1695 року (фрагмент)

Після знесення укріплень, які втратили свою захисну функцію, у 1830-х роках на утвореному просторі облаштували базарну площу, яку по колу оточували нові будинки.  У 1866 році базар перенесли на Бессарабську площу. 

На пагорбі над Хрещатицькою площею протягом 1839—1843 років збудували Київський Інститут шляхетних дівчат (архітектори Вікентій та Олександр Беретті), який, з перебудовами, зберігся до нашого часу. Зараз у ньому розміщений Міжнародний центр культури і мистецтв. Ця пам’ятка архітектури стоїть над вулицею Інститутською (від 2014 року — Алеєю Героїв Небесної Сотні). У давнину це був Іванівський шлях, що від часів середньовіччя з’єднував Верхнє місто із Печерським монастирем. 

Хрещатицька площа. Ліворуч на пагорбі — Інститут шляхетних дівчат.  Літографія 1850-х років. Оригінал тут

У 1876 році на  площі збудували споруду Міської думи. Фасад будівлі з боку Хрещатика завершувався годинниковою вежею зі шпилем, на якому розмістили позолочену фігуру Святого архангела Михаїла — покровителя Києва. Позаду Думи розпланували сквер, а площа відтоді отримала назву Думської.

Сквер з фонтаном на Думській площі. Фото 1911 року. Оригінал тут

З іншого боку Інститутської вулиці, навпроти Інституту шляхетних дівчат була розлога садиба родини Беретті, яка однією стороною виходила на Хрещатицьку площу. Також на площу виходили триповерховий особняк Л.-М. Понятовського, збудований у 1851 році, де 1861 року розміщувалось Київське губернське дворянське зібрання. Зараз на цьому місці стоїть Будинок профспілок. 

Хрещатицька площа. Літографія 1861 року. Оригінал тут

На протилежному боці площі стояв дво-, потім триповерховий будинок родини Ейсманів (вулиця Хрещатик, 20). Німець Ю. Ейсман прибув до Києва в 1812 році і кілька десятиліть був пастором місцевої лютеранської громади. Його син став одним з найбільш заможних київських аптекарів, і збудував цей великий будинок (зараз на його місці будівля Головпоштамту). Онук, Г. Ейсман, у 1872 1873, 1879 1884 роках був міським головою, володів великою цегельнею біля сучасної Либідської площі 

Будинок родини Ейсманів (ліворуч). Світлина 1942 року. Оригінал тут

Навпроти Думської площі на пагорбі височів «верхній» будинок Гінзбурга — перший в Україні 11-поверховий хмарочос (тепер на цьому місці готель «Україна»). Цей будинок, як і значну частину довколишніх, зокрема й будівлю Міської думи,  за вказівкою радянських спецслужб підірвали  восени 1941 року  після нацистської окупації Києва.

Після завершення Другої світової війни площу, як і вулицю Хрещатик, реконструювали й наново забудували. Тож більшість будівель, що наразі оточують Майдан Незалежності — сучасні. 

Зруйновані будинки в районі Майдану Незалежності на аерофотознімку 1941 1944 років (фрагмент): 1 — міська Дума; 2 — хмарочос Гінзбурга; 3 — готель «Континенталь». Оригінал тут

За останній час відбулося два масштабних оновлення площі — у 1976—1982 роках, коли звели Будинок профспілок, готель «Козацький» і  спорудили новий фонтан «Дружби народів», та 2001 року, коли площа набула сучасного вигляду, зокрема тут встановили Монумент Незалежності.  

Майдан Незалежності — це символічне місце. Він був центром масових політичних акцій та спротиву свавіллю влади, місцем відстоювання конституційних прав. Саме на Майдані відбулися три українські революції новітнього часу: 1990 — Революція на граніті, 2004 — Помаранчева революція, 2013—2014 — Революція Гідності.

Революція Гідності. Оригінал тут

Станцію метро «Майдан Незалежності» на Оболонсько-Теремківській лінії відкрили у грудні 1976 року. Ескалаторним і пішохідним тунелями вона з’єднана зі станцією метро «Хрещатик» Святошинсько-Броварської лінії.