Майдан Конституції

Археологічні дослідження останніх років значно розширили знання про найдавнішу історію міста Харкова. Найдавніше неукріплене поселення зафіксували на вулиці Короленка. Це місцезнаходження зрубної культурно-історичної спільності, розташоване на схилі правого берега річки Харків, датується добою бронзи (XVII–XII століття до нашої ери). Дослідники виявили тут кераміку, характерну для зрубної культури. Звісно, це поселення не має безпосереднього стосунку до сучасного міста, однак розташоване саме на теренах урбаністичного центру.

Археологічні дослідження в центрі Харкова

Приблизно через 25 століть, у XIII–XIV столітті, на так званій Університетській гірці, на високому лівому березі річки Лопань неподалік від її злиття з Харковом, виникло перше слов’янське поселення золотоординського часу. У 1913 році про це поселення писав Дмитро Багалій, 1928 року Олександр Федоровський проводив тут розкопки, а у 1950–1952 роках Борис Шрамко зафіксував знахідки кераміки доби княжої Руси-України під час будівельних робіт.

Сучасні розвідувальні шурфування та археологічні розкопки цього поселення і Харківської фортеці на вулицях Університетській та Квітки-Основ’яненка провели у 2007–2009 та 2015 роках. Досліджена площа перевищила 1000 м2. У 2012 році здійснили розкопки на вулиці Римарській, 3/5. На цих ділянках археологи виявили культурні нашарування періоду Золотої Орди та Нового часу. На глибині 3,5 метри знаходиться чорноземний культурний шар із відкладеннями другої половини XVII–XIX століття (Новий час), а глибше — чорний супіщаний ґрунт із уламками давньоруського посуду та кістками тварин (XIII–XIV століття).

До періоду Золотої Орди відносяться господарські ями, численні фрагменти кераміки давньоруського типу, залізну сулицю, а також карбований у Сараї срібний диргем хана Узбека 740 року хіджри (1339/1340).

У середині XVII століття територію сучасного міста опанували переселенці з Дніпровського Правобережжя, що документально підтверджено від 1654 року. У 1656 році розпочалося будівництво першої Харківської фортеці — острога. Фортеця мала підквадратну форму і отримала назву від річки Харків, яка згодом дала ім’я місту. Вона розташовувалась на височині лівого берега річки Лопань і обмежувалась Бурсацьким узвозом, майданом Конституції, Павлівським, Сергіївським та початком вулиці Клочківської.

У 1709 році, у зв’язку з Північною війною, відбулося друге будівництво фортеці за європейською бастіонною системою, що виникла через поширення вогнепальної зброї та артилерії. Центральну частину укріплення на Університетській гірці розширили, побудували окремий вал на території сучасної площі Поезії. Оскільки оселі містян вже були далеко за межами фортеці, вали та рови довелося будувати також на правому березі річки Лопань, лівому березі Харкова і навіть далеко на півночі. Вали мали бастіони, перед якими були рови. На головних вулицях облаштували проїзди (вулиці Сумська, Полтавський Шлях, Героїв Харкова), на дрібних — бастіони. Вал із західної частини міста починався від річки Лопань і проходив сучасними вулицею Зброярською і Гончарівським бульваром до річки Лопань. З півночі вал починався біля річки Лопань, проходив частково Ботанічним провулком, вулицями Петра Григоренка, Скрипника, Чорноглазівською і до річки Лопань. Зі сходу вал починався біля річки Харків, проходив по майданах Оборонний Вал, Героїв Небесної Сотні і підходив до річки Харків. З півночі, ймовірно, вал починався біля річки Харків, проходив вулицею Воскресенською і впирався у річку Нетіч, нині засипану та забудовану.

Під час сучасних розкопок на території другої Харківської фортеці виявлено господарські ями, залишки жител, численні уламки гончарної побутової та архітектурно-декоративної кераміки, вироби із заліза, бронзи та скла, що датуються другою половиною XVII–XIX століття. Серед знахідок — знаряддя праці, зброя, прикраси, предмети індивідуального вжитку, а також монети різних держав, зокрема Західної Європи (Швеція, Річ Посполита — Христина Августа, Сигізмунд ІІІ Ваза) та Персії. Особливо примітним є мідний литий хрест другої половини XVII століття.

Важливими виявилися археологічні дослідження на вулиці Сумська 10, де археологи зафіксували два житла козацької доби (XVIII століття) із великою кількістю речового матеріалу.

Територія Харківської фортеці входить до пам’ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» (охоронний номер № 8828-ХА, наказ Міністерства культури України від 28.11.2013 № 1224). Тому перед будь-яким будівництвом обов’язково проводяться археологічні розкопки. Матеріали досліджень із розкопок Харківської фортеці представлені в експозиції та зберігаються в Музеї археології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.