Контрактова площа

Контрактова площа — центральна  і найдавніша  площа Подолу. За  час свого існування мала різні назви — Ринок, Магістратська, Контрактова, Олександрівська, Червона. Її виникнення пов’язане із розбудовою у Х столітті Подолу — важливого торгово-ремісничого осередку міста, яке вже у цей період було суттєвою ланкою на перехресті торгових шляхів.  Упродовж тривлого часу використовувалася як ярмаркова.

Археологічні дослідження Подолу мають тривалу історію. Однак найцікавішими з них були  розкопки у районі Контрактової (Червоної) площі, здійснені при будівництві гілки метро у 1970-х роках. Тоді у сквері (тепер — сквер Сагайдачного) на глибині близько 10 метрів відкрили рештки міської дерев’яної забудови часів княжої Руси-України — споруджені з колод  житлові і господарські будівлі, залишки майстерень, паркани садиб, дерев’яні настили вулиць. Досліджені житла  мали одне чи два приміщення, площу від 17 до 60 квадратних метрів. Частина цих жител була навіть двоярусною. У житлах археологи зафіксували глиняні печі, для приготування їжі та обігріву помешкання, а також дерев’яну підлогу. 

Вологий ґрунт Подолу зберіг як дерево, так і численні зразки органіки — виробів із кістки та шкіри. За допомогою методів дендрохронології вчені визначили вік будівель — від ІХ до ХІІ століття. 

Розкопки дерев’яної забудови Подолу Х — ХІ століттях на Контрактовій площі за будівництва метро. Фото 1972 року

Площа розташовувалась на перехресті головних магістралей Подолу. Згори сюди спускався Боричів (Андріївський) узвіз. Повз торговище проходила вулиця від одного краю Подолу (сучасна Поштова площа) до іншого (перехрестя Кирилівської і Юрківської вулиць). Ще одна велика вулиця, Воскресенська, вела від площі на луки Оболоні. По ній мешканці Подолу гнали худобу на пасовиська. Кілька вулиць вели від торгу на берег Дніпра. Ця вулична сітка існувала від Х до початку ХІХ століття, коли після пожежі 1811 року створили нову геометричну забудовну структуру, що існує й дотепер.

Поділ, світлина 1860-х років. З архіву Музею історії міста Києва. Джерело фото тут

У давнину площа мала функцію не лише торгової. Вона була й осередком народної демократії. У 1068 році на ній відбулося масове зібрання киян — віче, на якому містяни вимагали у князя зброю і коней для боротьби з половцями. Відмова князя спровокувала масові заворушення і пограбування княжого двору, а сам князь Ізяслав змушений був тікати з Києва. 

У 1130-х роках на площі постала мурована церква Успіння Богородиці, (друга назва Пирогоща — від візантійської ікони Богоматері «Пірготісси», розташованої на башті). Храм пережив кілька перебудов, а у 1935 році був знищений радянською владою. Наприкінці ХХ століття церкву відбудували у ранньосередньовічних формах.

Церква Успіння Богородиці. Фото рубежу ХІХ‑ХХ століть. Оригінал тут

Після руйнації Києва за часів ординської навали 1240 року, Поділ став головним осередком життя в місті, а його центральна площа — головною площею Києва. Після отримання містом привілею на магдебурзьке право наприкінці ХV століття,  на площі розташовувалася міська ратуша — спочатку дерев’яна, а від 1697 року цегляна. Вона стояла на місці, де зараз сквер позаду пам’ятника Григорію Сковороді. Будівля постраждала від сильної пожежі 1811 року, і пізніше її розібрали. 

Ринкова площа на плані Києва 1695 року (промальовка, фрагмент): 1 — ратуша; 2 — Успенська церква; 3 — Богоявленський собор Братського монастиря; 4 — торгові ряди; 5 — фонтан.

Перед фасадом ратуші стояв фонтан «Самсон». Він з’явився ще у ХVІІ столітті у вигляді мурованої альтанки зі скульптурою ангела з чашею. Пізніше замість нього поставили фігуру біблійного Самсона, що роздирає пащу лева. Фонтан розібрали 1934 року й відновили у 1982 році.

Фонтан «Самсон». Світлина 1907 року. Оригінал тут

На протилежній стороні площі у 1615 році заснували Братський монастир, в якому функціонувала Братська школа, від 1632 року — Києво-Братська колегія, якою опікувався київський митрополит Петро Могила. Пізніше цей освітній заклад, що безперервно працював до 1817 року, отримав назву Києво-Могилянський колегіум або академія. Роботу навчального закладу, Національного університету «Києво-Могилянська академія», відновили 1991 року.

Найбільшою спорудою Києво-Братського монастиря був мурований Богоявленський собор, споруджений на кошти гетьмана Івана Мазепи у 1690—1693 роках. У ньому перепоховали видатного козацького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. У 1936 році цю пам’ятку української барокової архітектури  знищили за вказівкою  злочинної радянської влади.

Богоявленський собор Києво-Братського монастиря. Світлина першої третини ХХ століття. Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. 57, од. зб. 12177

Біля східного кута площі в середині ХVIII столітті спорудили церкву Святої Катерини, що належала грецькій громаді міста. Пізніше неподалік церкви спорудили нову високу дзвіницю і прибутковий будинок монастиря. Церкву розібрали 1929 року. Прибутковий будинок і дзвіницю відреставрували наприкінці ХХ столітті, і зараз вони є окрасою архітектурного комплексу площі.

Церква Святої Катерини, 1878 рік. Оригінал тут

Від 1797 до 1930 року на площі проходили регулярні торговельні і контрактові ярмарки. Тож торгова інфраструктура цієї території з часом видозмінювалася та впорядковувалася. У 1813 році  посеред площі побудували цегляний Гостинний двір розміром 122×65 метрів. При «реконструкції», що тривала протягом 1983—1990 років, його фактично перебудували, а чергова реновація новозведеної будівлі переросла у тривалий конфлікт між забудовником та громадськістю міста, який триває з 2012 року і досі не вирішений.

Ярмарок на Подолі. Позаду контрактовий будинок. Фото кінці ХІХ століття. Оригінал тут

У 1815—1817 роках на площі спорудили новий контрактовий будинок (біржу). Пам’ятка архітектури і нині використовується за своїм історичним призначенням — у ній працює Українська міжбанківська валютна біржа.

Прибутковий будинок (ліворуч) і дзвіниця Грецького монастиря. Сучасний вигляд. Джерело тут

Від 2017 року Контрактова площа та прилегла до неї вулиця П. Сагайдачного (до перехрестя із вулиці Андріївською) стала пішохідною зоною і є улюбленим місцем прогулянок киян.

У 2021 році, до роковин трагедії Бабиного яру неподалік церкви Успіння Богородиці Пирогощої, біля будинку, де проживала Людмила Ткач (яка вижила у Бабиному яру), встановили перший у Києві «камінь спотикання» (Stolpersteine) — пам’ятний знак  на згадку  про  людей, знищених чи переслідуваних нацистами. Проєкт Stolperstein ініціював німецький митець Гюнтер Демніг у 1996 році.