Хрещатик

Станція метро «Хрещатик» розташована на однойменній центральній вулиці міста. Утім центром ця частина міста стала відносно нещодавно, лише із середини ХІХ століття. Сьогодні Хрещатик починається від Європейської площі і прямує на південь до Бессарабської. Загальна довжина вулиці — 1230 метрів, ширина проїжджої частини — 24 метри.

Назву вулиці пов’язують із хрещенням Київської Русі у 988 році. Вважається, що хрещення синів князя Володимира відбулось у джерелі («криниці») біля Дніпра, яке стали називати Святим місцем або Хрещатиком. Пізніше тут побудували дерев’яну капличку, а 1802 року — пам’ятник Магдебурзькому праву або пам’ятник хрещення Русі. Назву, пов’язану із хрещенням, мали й інші об’єкти та локації, що пізніше були розташовані поруч — Хрещатицька брама дерев’яних укріплень Подолу та Хрещатицька пристань і однойменний перевіз (район Поштової площі). Під 1602 роком згадується Хрещатицький узвіз (тепер — Володимирський). 

Пам’ятник Магдебурзькому праву в Києві (Пам’ятник хрещення Русі). Світлина початку ХХ століття.  З колекції Національного заповідника  «Києво-Печерська лавра»

Однак місцевість, якою сьогодні проходить вулиця Хрещатик, тривалий час залишалася незаселеною. Розташування у долині між київськими пагорбами (Старокиївською і Печерською горами), прорізаними ярами, сезонний струмок на дні долини, шари піску, які намивалися під час рясних дощів та танення снігів, багато століть не викликали у киян бажання селитися на цьому місці.

Літописи повідомляють, що 1151 року протиборчі сили князів вели бій «на пісках» перед Лядськими воротами давнього міста. Під час облоги міста 1240 року монгольські війська продиралися крізь «дебрі» — густі зарості схилів Кловського (Печерського) плато, щоб дістатися до Лядських воріт. План Києва 1695 року свідчить, що «дебрі» вкривали ці схили і у XVII століття. 

Археологи не виявили у цій місцевості решток давніх поселень. Зі знахідок відомі лише два скарби зі срібними грошовими зливками-гривнями ХІІ—ХІІІ століття, виявлені неподалік сучасної Європейської площі, а також золота візантійська монета кінця Х — початку ХІ століття, знайдена біля Бессарабської площі. 

Гривня київського типу, ХІІ–ХІІІ століття. Колекції Національного музею історії України. Оригінал тут

Лише у XVIII століття неподалік теперішнього Хрещатика з’явилися перші комплекси споруд — торгові лазні. Спорудили їх поруч з сучасною вулицею Банковою. Біля цих громадських лазень влаштували ставок (місце сучасного скверу біля Театру імені Івана Франка). Цікаво, що пізніше вся ця ділянка стала власністю Фрідріха Мерінга, лікаря, професора Київського університету Святого Володимира, котрий влаштував на своїй території публічний міський сад із оранжереями, виноградниками, купальнею на ставку, який взимку перетворювався на громадську ковзанку. 

Садиба Ф. Мерінга над Хрещатиком. Фото 1870-х років. На передньому плані   ставок з купальнею (сучасна площа І. Франка), за ним сад, що спускався до Хрещатика. На задньому плані по центру — вулиця Михайлівська, що піднімається до будівлі Присутствених місць (Володимирський проїзд). На обрії (зліва направо): собор Святої Софії і дзвіниця, Десятинна і Андріївська церкви, дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря, Трьохсвятительська церква, Михайлівський Золотоверхий собор, костел Святого Олександра. Оригінал тут

Житлова забудова Хрещатика розпочалася зі сторони нинішньої Європейської площі. На плані міста початку XIX століття тут зафіксовано шість садиб. Протягом першої половини ХІХ століття на площі розташовувався Перший Міський театр у Києві, побудований у 1804—1805 роках за проєктом архітектора Андрія Меленського і розібраний 1851 року. Пізніше архітектурною домінантою площі стала триповерхова будівля готелю «Європа», знесена у 1980-х роках при будівництві музею леніна — сучасного Національного центру «Український дім».

 Один з перших палаців побудував для себе на Хрещатику Київський і Богуславський повітовий маршал Онуфрій Головинський. Пізніше у будівлі розташовувалась поштова контора, а в 1886 році відкрилась перша телефонна станція. Зараз на цьому місці стоїть будівля Держкомітету телебачення і радіомовлення України.

Палац Головинського. Світлина 1880 року. Оригінал тут

На плані міста 1812 року на схилі Хрещатицької долини позначено місце щойно збудованої лютеранської кірхи. У середині ХІХ століття замість дерев’яного храму побудували цегляний, який  дотепер зберегся на вулиці Лютеранській.

Кірха Святої Катерини. Світлина 1911 року. Оригінал тут

Лише із середини XIX століття вулиця Хрещатик перетворилася на центральну в Києві. Тут сходились дороги з основних районів міста — Верхнього Києва, Подолу, Печерська, Нової Забудови. Сформувались три площі — Театральна (Європейська), Хрещатицька (Майдан Незалежності) і Бессарабська. Проїжджу частину вулиці повністю замостили бруківкою, однак не врахували необхідність водостоків і вода під час великих дощів затоплювала Хрещатик. Пізніше таки спорудили підземний колектор. 

Світлина 1880-х років. Оригінал тут

На Хрещатику було багато крамниць, аптек, готелів, кінотеатрів, фотоательє. На початок ХХ століття повністю сформувався архітектурний комплекс цієї міської артерії. Вулицю освітлювали електричні ліхтарі і нею проходив маршрут трамвая.

Під час Другої світової війни, коли нацисти окупували Київ, за вказівкою радянської влади чимало будівель на Хрещатику замінували, а пізніше висадили в повітря. Сталося це 24 вересня, але пожежа тривала ще майже тиждень. Усього в районі Хрещатика було зруйновано 324 будівлі, серед яких багато архітектурних взірців неокласицизму, модерну, неоренесансну. В радянський час було прийнято вважати, що цей злочин вчинили нацисти.

Хрещатик на розі Прорізної після закінчення пожежі. Світлина 1941 року. Оригінал тут

У повоєнний час вулицю відбудували. Ширину Хрещатика збільшили на 20—25 метрів за рахунок демонтажу будинків по лівій стороні, на місці яких поверхню підняли на 2 метри і влаштували каштановий бульвар. 

Перебудований та розширений Хрещатик із боку Бессарабського ринку, 1955 рік. Фонди ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного. Оригінал тут

Однією з архітектурних домінант вулиці стала перша на той час, 1960 рік, 16-поверхова споруда в Україні ≠ готель, що височить над Майданом та Хрещатиком. Від моменту побудови цей готель у серці Києва носив назву «москва» і лише у 2001 році був перейменований в готель «Україна».  

Хрещатик і Майдан Незалежності були центрами усіх українських Майданів — Революції на граніті (1990), Помаранчевої революції (2004), Революції Гідності (2013–2014). 

На Хрещатику проходять офіційні державні святкування, передусім приурочені до Дня Незалежності. Від 2019 до 2021 року у цей день також відбувалися Марші захисників України — щорічний марш українських військових та ветеранів російсько-української війни, родин полеглих захисників. У 2022 році до Дня Незалежності України тут виставили знищену російську військову техніку.

Виставка ліквідованої російської військової техніки на Хрещатику. Фото серпня 2022 року. Оригінал тут

Станція метро «Хрещатик», одна з перших п’яти станцій київського метрополітену, відкрита у жовтні 1960 року.

Будівництво наземного павільйону станції метро «Хрещатик». Фото січня 1960 року. Оригінал тут