Дніпро

Поруч, на високому мисі трохи вище за течією Дніпра розташований парк Шевченка. На його схилах на початку ХХ століття відомий науковець і культурний діяч Антін Синявський здійснив археологічні дослідження й виявив практично у центральній частині міста поселення середнього етапу бронзової доби. Сьогодні такі пам’ятки дослідники відносять до культурного кола Бабине і датують першими століттями ІІ тисячоліття до нашої ери. Вивчено й кілька курганів доби бронзи та раннього залізного віку у колишній козацькій слободі Мандриківці, яка і сьогодні тягнеться уздовж правого берега Дніпра над сучасним житловим масивом Перемога.

На протилежному березі Дніпра, над Огріньським півостровом і Рибальським карʼєром, височіє курган «Могила Німецька», добре помітна із правого берега. Власну назву курган отримав від німецької колонії Фішерсдорф — сучасне Рибальське.

На Огріньському півострові 1932 року Михайло Міллер відкрив 13 археологічних місцезнаходжень, що утворювали суцільний культурний шар, сполучаючись між собою. Тоді на теренах міста Дніпра працювала Дніпрогесівська археологічна експедиція (1927–1932). Очолював дослідження території будівництва Дніпрельстану академік Дмитро Яворницький, імʼям якого названо центральний проспект міста. Археологи вивчали памʼятки, яким загрожувало затоплення водами Дніпра, повʼязане з будівництвом у Запоріжжі греблі Дніпрогесу (звідки походить й назва експедиції).

Дослідження Огрінського археологічного комплексу, яке започаткували Михайло Міллер і Аркадій Добровольський, тривало до 2018 року. Науковці з’ясували, що початково півострів був островом, відокремленим від лівого берега Дніпра долиною річки Шиянки. Так само як і інші Дніпрові острови, він сформований річковими відкладеннями на гранітній основі.

Найранішу памʼятку цього комплексу, стоянку Огрінь-8, від 1970-х років. досліджували знані українські археологи Дмитро Телегін і Леонід Залізняк. Це було поселення мисливців та рибалок доби мезоліту (ІХ—VIII тисячоліття до нашої ери), влаштоване на березі при впадінні річки Самари у Дніпро. Крем’яні вироби й знаряддя, виявлені тут, характерні для кукрецької культури доби мезоліту.

Тож від доби мезоліту й дотепер уся прибережна смуга Огріньського півострова завжди була заселена людьми. Дніпровські археологи Ірина Ковальова, Володимир Ромашко і Дмитро Тесленко під час досліджень виявили чимало побутових та поховальних памʼяток від доби каменю до середньовіччя. На усій території сучасного Огріньського півострова трапляються артефакти козацького часу XVII–XVIII століття. Зокрема, ці знахідки повʼязані з існуванням так званого Усть-Самарського ретраншементу, залишки якого фіксували ще на початку 1930-х років.

За житловим масивом Перемога на високому мисі правого берега Дніпра розташовані селища Лоцманська Камʼянка та Старий Кодак, відокремлені одне від одного балкою Сажавкою. 

Балка Сажавка степовий каньон з місцезнаходженням камʼяної доби.

Саме у балці Сажавці відкрито найдавніші свідчення перебування людини на території Дніпра, що відносяться до кінця доби середнього палеоліту — близько 40 тисяч років до нашої ери). У балці Сажавці неподалік села Старий Кодак під час робіт Дніпрогесівської експедиції 1932 року відомий український археолог Аркадій Добровольський виявив крем’яні знаряддя та кістки тварин давньої кам’яної доби. У подальшому, Протягом 1933–1935 років стоянку досліджували Іван Левицький та Трохим Тесля, за участі геолога Ларіона Лепікаша. Знаряддя з кременю виготовлені у техніці Мустьє. Палеофауна представлена кістками печерного ведмідя, печерного лева, бізона, волохатого носорога тощо.

Приклад палеофауни доби мустьє. Як виглядали тварини, кістки яких знайдені у балці Сажавці

Старий Кодак більше відомий завдяки фортеці, яка постала за польської влади у 1635 році. Фортецю майже одразу зруйнували козаки Івана Сулими. Проте уже 1645 року документально підтверджено існування містечка Новий Кодак, що знаходилося біля станції Проспект Свободи Дніпровського метрополітену. Саме козак із Нового Кодаку Андрій Мандрик засновав слободу Мандриківка.

У 1960–1990-ті роки прибережну частину Мандриківки та Лоцманської Камʼянки забудували житловими масивами Перемога. Тоді ж завершилося й будівництво Набережної, що поєднала правобережні райони та центр міста. Загальна довжина Набережної сягає 23 кілометрів й вона вважається найдовшою в Європі.

Станція Дніпро станом на зараз є останньою станцією Дніпровського метрополітену, яка наразі лише запроєктована. Дата її будівництва поки не відома.